Батьківські навички
Підтримання дітей у подоланні стресів
https://classroom.google.com/c/NTI4NjQ5NDkzODkz/a/NTI4NjQ5NDkzOTE2/details
Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку всі мовчать
Вікторія Прудей (Victoria Prooday) має ступінь магістра з працетерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.
Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу в цій статті. Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!
Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!
Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!
Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:
кожна п’ята дитина має розлади психіки; поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%; поширеність підліткової депресії зросла на 37%; частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не вина школи і системи!
Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!
Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:
Емоційно доступні батьки.
Чітко окреслені межі й настанови.
Обов’язки.
Збалансоване харчування і достатній сон.
Рух і свіже повітря.
Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.
Замість цього діти мають:
Абстрактних батьків.
Батьків, які дозволяють дітям все.
Відчуття, що їм всі винні.
Незбалансоване харчування та недостатній сон.
Сидячий домашній спосіб життя.
Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:
Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі. Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами. Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки. Проводьте в день час на природі. Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки. Грайте в настільні ігри. Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.). Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:
Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
Не оточуйте дитину постійними розвагами. Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги. Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:
Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною. Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням. Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові. Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…
Батьки, якщо хочете, щоб ваша дитина виросла ввічливою, негайно припиніть робити ці речі!
Кожна дитина така, якою її виховали батьки. Запам’ятайте це!
Пам’ятка для батьків на період осінніх канікул
Шановні батьки!
1.Перед кожною зустріччю дитини з вулицею не забувайте ще раз нагадати Правила дорожнього руху ( особливо це стосується користування велосипедом, роликами). Дуже важливо, щоб дитина не тільки запам'ятовувала, але й добре зрозуміла, що виконувати Правила дорожнього руху потрібно завжди і скрізь. Кращий спосіб навчання - це власний приклад у виконанні «дорожньої азбуки». Своєчасне прищеплення дитині навичок дотримання Правил дорожнього руху дозволить запобігти нещасних випадків на дорогах, зберегти найдорожче - життя і здоров'я.
2.Не дозволяйте доньці чи синові бути на вулиці без нагляду дорослих у вечірній та нічний час. (Після 21. 00).
3.Наголошуйте про те, щоб діти нічого чужого не брали та своєю поведінкою не створювали криміногенної ситуації (бійки, крадіжки, брутальна поведінка).
4.Слідкуйте за гігієнічними вимогами щодо харчування дитини (особливо це стосується вживання грибів).
5.Пам'ятайте про проблеми, які стоять перед сучасною молоддю: куріння, пияцтво, наркоманія (у зв'язку зі становленням характеру Вашої дитини, прийміть до уваги те, що ніхто з підлітків не застрахований від них). Особливо зверніть увагу на друзів дитини.
6.Зверніть увагу на небезпеку поширення застудних захворювань та грипу в осінній період.
7.Не залишайте дітей без нагляду!
8.Не дозволяйте дітям гратися і кататися на ставках та річці.
9.Пояснюйте дітям, чому небезпечно грати в рогатки, стріляти з самопала, кидати ніж у ціль.
10.Попереджуйте самостійне перебування дітей біля річки і в лісі.
11.Ліки, отрутохімікати, пальне, тримайте під замком.
12.Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Під час канікул відповідальність за життя та здоров'я дітей несуть батьки!
Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнів 3 класу
Літературне читання. Закiнчуючи 3 клас, учнi повиннi вмiти правильно, свiдомо i виразно читати вголос цiлими словами в темпi 65-75 слiв за хвилину, мовчки 90-110 слiв; визначати (за допомогою вчителя) основну думку твору; групувати подiї на головнi i другоряднi; складати план до прочитаного; формулювати запитання i завдання до тексту, пояснення вчителя, однокласникам пiд час опитування; складати розповiдi за опорними словами; практично розрiзняти жанри творiв, тобто знати, що є казкою, оповiданням, вiршем, байкою, переказувати (повно, вибірково, стисло, «своїми словами”) змiст прочитаного. Третьокласники повиннi вмiти розрiзняти такi елементи книжки: титульний лист, змiст, передмова (вступ), прикнижкова анотацiя, пiслямова. Важливо вчити дітей говорити в помiрному темпi, чiтко, вiльно; уважно слухати спiврозмовника.
Українська мова. Учнi вчаться писати пiд диктовку текст iз 55—65 слiв, розбирати простi слова за будовою та за частинами мови, називати звуки у мовленому словi (голоснi та приголоснi, а серед приголосних твердi i мякi, дзвiнкi й глухi) та букви, якими вони позначаються; визначати головнi i другоряднi члени речення.
Текст для аудіювання має бути об’ємом 180-240 слів і звучати для сприймання учнем 2-2,5 хвилини. Діалог має складатися з 4-5 реплік без етикетної лексики., а усний твір повинен мати об’єм 50-55 слів.
Об’єм письмових робіт:
— списування тексту – 40-60 слів;
— диктант – І семестр – 45-50 слів; ІІ семестр – 55 – 60 слів;
— твір – 8-10 речень;
— письмовий переказ – до 70 слів.
Протягом року третьокласники мають засвоїти чимало знань з математики. Вони вчаться читати, записувати i порiвнювати числа до 1000, виконувати усно позатабличне множення i дiлення в межах 100, письмово — додавання i вiднiмання чисел у межах 1000 та письмово — множення i дiлення на одноцифрове число. Учнi розв’язують текстовi арифметичнi задачi на збiльшення (зменшення) числа в кiлька разiв i складенi задачi; вчаться обчислювати площу i периметр прямокутника.
Третьокласники вчаться планувати майбутню дiяльнiсть, дотримуватись встановленого порядку виконання, доводити правоту своїх думок, порiвнювати предмети за рiзними ознаками, перевiряти результати дiяльностi, контролювати послiдовнiсть виконання роботи та її промiжнi результати.
Об’єм письмової роботи на уроці:
Самостійна робота триває 10-13 хв, за урок написано у зошиті з української мови – 45-60 слів, а з математики 2-3 задачі, 16-18 прикладів.
Темп письма – 20-25 знаків за хвилину. Обсяг домашнього завдання – 70 хвилин.
Потурбуймося кожен про себе
та всі про кожного!
РЕКОМЕНДУЮ ОЗНАЙОМИТИСЬ
Вірус цифрового слабоумства.
Пам’ятка для батьків про охорону життя та здоров’я дітей під час новорічних та різдвяних свят
Шановні
батьки! Під час зимових свят
необхідно дотримуватися
таких правил попередження дитячого
травматизму.
Пам’ятайте та дотримуйтеся наступних
правил:
·не залишайте дітей
самих;
· не дозволяйте дітям вмикати новорічні гірлянди в електромережу;
· дотримуйтесь безпеки під час встановлення ялинки;
· діти можуть перебувати біля ялинки з увімкненою гірляндою тільки у присутності дорослих, вимикайте її,
коли виходите з кімнати;
· розміщайте ялинку на стійкій основі, щоб вона
не перешкоджала виходу з приміщення, знаходилася на відстані не менше півметра від
систем опалення, телевізорів, приймачів, магнітофонів, легкозаймистих матеріалів;
· не залишайте сірники, запальнички, бенгальські вогники, свічки та піротехнічні засоби у легкодоступних для дітей місцях, не
дозволяйте малюкам
самим бавитися з цими
предметами;
· привчайте дітей бути
обережними під час святкування в громадських місцях;
· звертайте увагу на
строк споживання всіх продуктів, в
т.ч. екзотичних, які вживає дитина;
· привчайте дитину
правильно поводитися біля ялинки (не чіпати, не тягнути ялинкові прикраси, це може травмувати дитину);
· особливо обережними слід бути
під час святкування в громадських місцях!
Хай святкові дні будуть світлими та радісними!
Буквально за лічені хвилини в нашому житті може змінитися багато що.
Це зокрема підтверджує Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю "Карітасу Київ", – вона щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини.
Наталія поділилася з "Українською правдою. Життя" своїм досвідом та розповіла, як дорослим завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.
ДІТИ ЗАВЖДИ ПОТРЕБУЮТЬ ДО СЕБЕ НЕГАЙНОЇ УВАГИ
Виявляється, є таке важливе правило – правило "трьох хвилин".
Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.
Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.
Правило "перших трьох хвилин" полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.
І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.
Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона "видає" в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.
Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило "перших трьох хвилин". Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.
В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть "пішли", розмовляючи при цьому по телефону.
Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.
Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.
ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ
Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.
За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.
Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.
Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.
Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.
Для батьків і дітей вираз "час разом" має різне значення.
Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.
А ось для дітей поняття "час разом" – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.
Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.
Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.
Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.
Нехай правило "трьох хвилин" стане вам в цьому в нагоді.
"Українська правда. Життя"
Шведський психіатр:
«Препогано виховуєте своїх дітей, товариші! Дитина – не порцелянова лялька … »
Сучасних дітей виховують набагато м’якше, ніж виховували нас.
Суворе виховання залишилося в минулому. Методи стають все більш ліберальними та демократичними. Батьки намагаються стати для дитини другом, а не наставником, уникаючи покараннь за проступок, щоб уникнути дитячих психічних травм. Постає питання: чи здатні такі методи підготувати дитину до реального життя?
Шведський психіатр, автор багатьох книг Девід Еберхард вважає, що ліберальне виховання шкодить як дітям, так і батькам. І «Отож» ділиться з тобою його поглядом на цю проблему.
Сучасні методи виховання
Відомий психіатр вважає, що нинішньому поколінню бракує строгості і дисципліни. Батьки стають заручниками суспільства, в якому дитина підноситься на п’єдестал. З цього виходить ціле покоління розпещених, інфантильних дітей, у яких немає ні краплі поваги до дорослих. Вони не готові жити в реальному світі, не готові миритися з його законами, тому що в реальному житті все не так, як було в дитинстві.
Сучасних дітей виховують набагато м’якше, ніж виховували нас.
Суворе виховання залишилося в минулому. Методи стають все більш ліберальними та демократичними. Батьки намагаються стати для дитини другом, а не наставником, уникаючи покараннь за проступок, щоб уникнути дитячих психічних травм. Постає питання: чи здатні такі методи підготувати дитину до реального життя?
Шведський психіатр, автор багатьох книг Девід Еберхард вважає, що ліберальне виховання шкодить як дітям, так і батькам. І «Отож» ділиться з тобою його поглядом на цю проблему.
Сучасні методи виховання
Відомий психіатр вважає, що нинішньому поколінню бракує строгості і дисципліни. Батьки стають заручниками суспільства, в якому дитина підноситься на п’єдестал. З цього виходить ціле покоління розпещених, інфантильних дітей, у яких немає ні краплі поваги до дорослих. Вони не готові жити в реальному світі, не готові миритися з його законами, тому що в реальному житті все не так, як було в дитинстві.
Сам же Еберхард зараз виховує вісьмох дітей, так що його висновки зроблено явно не на порожньому місці. У минулому році російською вийшов його гучний бестселер «Діти при владі», який ми рекомендуємо прочитати всім батькам.
У своїй книзі психолог називає ліберальним вихованням метод, коли батьки не карають дітей, дозволяють їм все, на що ті вкажуть пальцем. Батьки перестали вести себе як відповідальні дорослі. Вони намагаються бути друзями для своїх дітей, відчайдушно намагаються бути ідеальними, що не наважуючись перечити або встановлювати межі. Але у кого в такому випадку дитина повинна вчитися?
У нашій країні таких сімей поки не так багато, але їх стане більше, адже європейські течії потроху переходять і до нас. Проте, вже зараз багато хто впізнає свій сімейний портрет.
Зазвичай батьки неохоче виносять проблеми з сім’ї, їм постійно здається, що для своєї дитини вони роблять недостатньо. Вони приходять втомлені з роботи і готують на вечерю те, що хоче дитина, тільки щоб не вступати з ним в дискусію або дозволяють дитині довше посидіти біля телевізора з тієї ж причини.
Девід Еберхард коментує це так: «Я не кажу, що це неправильно. Я кажу лише, що життя батьків не повинно обертатися лише навколо дитини. Немає ніяких наукових доказів того, що це якось позитивно впливає на майбутнє дітей, що вони стають більш успішними або безтурботними в дорослому житті »
Психіатр вважає, що сім’я зовсім не повинна бути демократичною. Відносини між дорослими і дітьми – це відносини майстра і учня. Тут не може бути демократії, тут один вчить, а інший слухає. Батьки старші, у них більше досвіду і знань, тому саме вони і встановлюють правила.
Діти не порцелянові ляльки, і не потрібно до них так ставитися. Їх потрібно готувати до реального життя, де все йде трохи інакше. Критика, зауваження, покарання – все це потрібно дітям.
Еберхард зазначає: «Батьки на Заході дуже бояться, що навіть найменша критика може травмувати дитину. Вони навіть бояться сказати дочці-підлітку: “Не їж так багато шоколаду, бо розтовстієш”, – тому що бояться, що дівчинка тут же вдариться в іншу крайність – анорексію. При цьому вони цілком здатні весь час щось вимагати від дітей, тому що вони це витримають».
Немає нічого поганого в бажанні захистити дитину, захистити її від небезпек і розчарувань. Ось тільки є величезний ризик з цим переборщити. Сверхопіка згубно впливає на дітей.
Психіатр додає: «Якщо ми хочемо виростити пунктуальну особистість, то потрібно дозволити дитині ходити в школу одному. У віці шести років дитина вже здатна на це, навіть в місті з інтенсивним рухом транспорту. Батьки ж цього не допускають, але в той же час пропонують дитині приймати рішення або обговорювати кожне питання нарівні з дорослими ».
Батьки абсолютно не готують дітей до дорослого життя, обдурюючи їх тим, що з ними ніколи не трапиться нічого поганого, що все і завжди буде добре, а вони – пупи землі. З таких дітей виростають зухвалі паршивці, які не дають реальну оцінку своїм здібностям, адже батьки ніколи не говорили їм, що вони робили щось погане. Звичайно ж, кожен сам вирішуєш, як правильно виховувати дітей. Ось тільки робити з дитини центр всесвіту – не найкращий метод.
Не потрібно переходити з однієї крайності в іншу: зразу почати дрючити дитину, карати за дрібниці. Знайдіть золоту середину. До кожної дитини потрібно знайти індивідуальний підхід, свою методику виховання, яка допоможе виростити гідну і добру людину.
Сам же Еберхард зараз виховує вісьмох дітей, так що його висновки зроблено явно не на порожньому місці. У минулому році російською вийшов його гучний бестселер «Діти при владі», який ми рекомендуємо прочитати всім батькам.
У своїй книзі психолог називає ліберальним вихованням метод, коли батьки не карають дітей, дозволяють їм все, на що ті вкажуть пальцем. Батьки перестали вести себе як відповідальні дорослі. Вони намагаються бути друзями для своїх дітей, відчайдушно намагаються бути ідеальними, що не наважуючись перечити або встановлювати межі. Але у кого в такому випадку дитина повинна вчитися?
У нашій країні таких сімей поки не так багато, але їх стане більше, адже європейські течії потроху переходять і до нас. Проте, вже зараз багато хто впізнає свій сімейний портрет.
Зазвичай батьки неохоче виносять проблеми з сім’ї, їм постійно здається, що для своєї дитини вони роблять недостатньо. Вони приходять втомлені з роботи і готують на вечерю те, що хоче дитина, тільки щоб не вступати з ним в дискусію або дозволяють дитині довше посидіти біля телевізора з тієї ж причини.
Девід Еберхард коментує це так: «Я не кажу, що це неправильно. Я кажу лише, що життя батьків не повинно обертатися лише навколо дитини. Немає ніяких наукових доказів того, що це якось позитивно впливає на майбутнє дітей, що вони стають більш успішними або безтурботними в дорослому житті »
Психіатр вважає, що сім’я зовсім не повинна бути демократичною. Відносини між дорослими і дітьми – це відносини майстра і учня. Тут не може бути демократії, тут один вчить, а інший слухає. Батьки старші, у них більше досвіду і знань, тому саме вони і встановлюють правила.
Діти не порцелянові ляльки, і не потрібно до них так ставитися. Їх потрібно готувати до реального життя, де все йде трохи інакше. Критика, зауваження, покарання – все це потрібно дітям.
Еберхард зазначає: «Батьки на Заході дуже бояться, що навіть найменша критика може травмувати дитину. Вони навіть бояться сказати дочці-підлітку: “Не їж так багато шоколаду, бо розтовстієш”, – тому що бояться, що дівчинка тут же вдариться в іншу крайність – анорексію. При цьому вони цілком здатні весь час щось вимагати від дітей, тому що вони це витримають».
Немає нічого поганого в бажанні захистити дитину, захистити її від небезпек і розчарувань. Ось тільки є величезний ризик з цим переборщити. Сверхопіка згубно впливає на дітей.
Психіатр додає: «Якщо ми хочемо виростити пунктуальну особистість, то потрібно дозволити дитині ходити в школу одному. У віці шести років дитина вже здатна на це, навіть в місті з інтенсивним рухом транспорту. Батьки ж цього не допускають, але в той же час пропонують дитині приймати рішення або обговорювати кожне питання нарівні з дорослими ».
Батьки абсолютно не готують дітей до дорослого життя, обдурюючи їх тим, що з ними ніколи не трапиться нічого поганого, що все і завжди буде добре, а вони – пупи землі. З таких дітей виростають зухвалі паршивці, які не дають реальну оцінку своїм здібностям, адже батьки ніколи не говорили їм, що вони робили щось погане. Звичайно ж, кожен сам вирішуєш, як правильно виховувати дітей. Ось тільки робити з дитини центр всесвіту – не найкращий метод.
Не потрібно переходити з однієї крайності в іншу: зразу почати дрючити дитину, карати за дрібниці. Знайдіть золоту середину. До кожної дитини потрібно знайти індивідуальний підхід, свою методику виховання, яка допоможе виростити гідну і добру людину.
25 способів
дізнатися у дитини як у нього справи в школі, не питаючи, як у нього справи в школі
1. Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?
2. Скажи мені, що тебе сьогодні змусило сміятися?
3. Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?
4. Розкажи мені про саме класне місце в школі.
5. Яке саме дивне слово, яке ти почув сьогодні? Або, можливо, хтось щось дивне тобі сказав?
6. Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?
7. Кому ти сьогодні допоміг?
8. Чи може, хтось тобі сьогодні допоміг?
9. Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?
10. Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішою сьогодні?
11. Чи було тобі сьогодні дуже нудно?
12. Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось із учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?
13. З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?
14. Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.
15. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
16. Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?
17. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
18. З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?
19. Де ти найчастіше граєш на перервах?
20. Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?
21. Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?
22. Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?
23. Як ти думаєш, може, хтось із вашого класу повинен піти зі школи?
24. Скажи мені про трьох різних ситуаціях, коли ти використовував олівець сьогодні в школі.
25. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?
Немає коментарів:
Дописати коментар