Презентація про підготовку до школи
Інтерактивна дитяча гра
"Мишеняткова абетка"
(завантажте та навчайтесь граючись)
https://www.mousealphabet.com/ua/
Як зрозуміти, що дитині зарано йти до школи
Батькам майбутніх першокласників: змінився порядок прийому дітей до школи
09.02.2018
19 131173
Після прийняття нового закону “Про освіту” змінився і порядок прийому дітей до першого класу. Відтепер ніяких конкурсних відборів. За новим законом, за кожною школою закріплять певну територію, майбутні першокласники, які проживають на території обслуговування школи матимуть право на першочергове зарахування до неї.
Міністерство освіти і науки нині працює над новими умовами зарахування дітей. Однак деякі положення до закону ще досі не прописані, тому і у батьків, і в педагогів виникає чимало запитань.
“Зараз відомо, що закріплена школа буде одна, а не дві-три найближчі. Також, можливо, спростять зарахування в школу, якщо там вже навчаються старші брат або сестра дитини. Для дітей з особливими потребами буде окрема процедура. Що стосується пільгових категорій, поки складно сказати. Але я сумніваюся, що для них будуть окремі умови зарахування“, – каже співавтор нового закону, аналітик центру CEDOS Ірина Когут. – У початкову не буде відбору, по гімназії поки не визначено, але, ймовірно, теж не буде. По ліцею відбір можливий, але яка процедура – теж не визначено поки. Установи зможуть існувати як об’єднання початкової школи, гімназії та ліцею або в інших конфігураціях, але ліцеї існуватимуть окремо”.
Інформацію про прив’язку шкіл за певними адресами варто очікувати у березні у навчальних закладах та на сайтах районних управлінь освіти. У квітні і травні будуть приймати документи від дітей за місцем проживання, а після 1 червня – за наявністю вільних місць від інших.
Однією з цілей нового порядку зарахування у початкову школу є рівномірний розподіл навантаження на вчителів і формування класів до 30 дітей. Ознайомитися з наповнюваністю усіх київських шкіл можна на сайті Освітня карта Києва.
Новий закон передбачає, що протягом 5 років школи змінять статути і стануть відповідати трьом передбаченим типам навчальних закладів – початковій школі, гімназії (5-9 класи) і ліцею (10-12 класи). Також впроваджуватиметься програма навчання молодшої школи “Нова українська школа”, яка стане обов’язковою для усіх незалежно від спеціалізації і можливо замінить в тому числі експериментальні, такі як “Росток” і “Інтелект України”.
Департамент освіти та науки, молоді та спорту КМДА нещодавно оприлюднив наказ „Про організаційні заходи щодо прийому дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти міста Києва у 2018 році”.
У документі зазначається, що до 26 січня 2018 року в кожне Управління освіти разом із навчальними закладами мають визначитися, які навчальні заклади будуть відкривати перші класи. Чому це важливий момент, бо, наприклад, заклад має назву „Гімназія” чи „Ліцей”, а такі заклади можуть і не відкривати початкові класи. Тобто рішення про відкриття перших класів – це спільне рішення самого закладу та Управління освіти району.
- До 20 лютого 2018 року спільно навчальний заклад та Управління освіти визначають скільки перших класів заклад буде відкривати і яку кількість учнів до них набирати, так, щоб не порушувати закон і в класі було б не більше ніж 30 учнів.
- До 26 лютого 2018 року Управління освіти мають попередньо повідомити навчальним закладам, яка за цими навчальними закладами закріплюється територія обслуговування. Це важливо, адже було багато закладів „нового типу”, за якими мікрорайон (територія обслуговування не закріплювалась).
- До 22 березня 2018 року навчальні заклади мають отримати розпорядження РДА про те, яка територія обслуговування закріплюється за навчальним закладом.
- До 26 березня 2018 року навчальні заклади розміщують інформацію про територію обслуговування на свої сайтах та на інформаційних стендах.
- З 26 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року навчальні заклади проводять роз’яснювальну роботу серед мешканців мікрорайону про порядок прийому дітей до 1-х класів. Це важливий етап, бо необхідно усіх майбутніх першокласників виявити, з’ясувати наміри їхніх батьків, попередити їх, щоб не забули вчасно подати документи.
- З 23 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року здійснюється прийом документів дітей та зарахування, які проживають на закріпленій території обслуговування, тобто в мікрорайоні школи.
- З 01 червня 2018 року по 15 червня 2018 року навчальні заклади здійснюють прийом документів та зарахування дітей на вільні місця, які залишились прийому дітей з мікрорайону.
- До 01 вересня керівник навчального закладу видає наказ про зарахування.
Багато років батьків майбутніх першокласників водили своїх дітей на різні підготовки до школи перед вступом, особливо в профільні або спецшколи. Тепер же, за словами Ірини Когут, ця практика буде відходити.
– Підготовка до школи, тим більше платна, точно не актуальна. Новий стандарт розрахований на навчання базовим навичкам (читання-письмо-рахунок) вже в школі, – зазначає вона.
Українські школярі вчитимуться без оцінок аж до 5-го класу
У Мiнiстерствi освiти готуються вiдмовитись вiд оцiнок для школярiв 1 - 4 класiв
Такий проект реформування початкової школи Мiнiстерство освiти вже винесло на обговорення педагогiв i батькiв, пише газета "Експрес".
Хтось шокований: як це може бути, адже дiти й так не хочуть вчитися, а тепер взагалi битимуть байдики на уроках! Та ось що думають про плюси i мiнуси нововведення Наталiя Прибильська, директор першої в Українi школи Монтессорi, Василина Хайрулiна, директор Українського коледжу iменi Василя Сухомлинського, Галина Вишневецька, учитель початкових класiв вищої категорiї ЗОШ "Свiтанок", та Iгор Лiкарчук, доктор педагогiчних наук, заслужений працiвник освiти України, екс-директор УЦОЯО.
-- Чому взагалi виникла така iдея? Адже найперше, про що звикли запитувати батьки дитину, -- "що ти сьогоднi отримала у школi?"
Г. Вишневецька: -- Справдi, такий пiдхiд до навчання мiцно вкорiнився у нашу ментальнiсть, i боротися з ним важко. Гарна оцiнка - немає приводу для хвилювання, дитину можна похвалити, чимось винагородити. Погана -- бiльшiсть батькiв вважають, що треба покарати, меншiсть намагається допомогти виконати уроки. А немає оцiнки взагалi, то як же тепер знати, чи все гаразд у дитини, чи вона старається, чи не гiрша за iнших?!
А тепер уявiть собi психологiчний стан дитини семи-десяти рокiв (бо в першому класi оцiнок ми i зараз не ставимо), яка вчиться на середнiй або низький бал. Вона щойно починає робити першi кроки в навчаннi, яке триватиме не один рiк. Щось їй вдається, а щось - нi. Це нормально! Але дитина бачить, що її середня оцiнка - 6 - 7 балiв. I вона звикає до цього, не хоче старатися: а навiщо, аби не гiрше. Вона боїться робити якiсь нестандартнi кроки в навчаннi, бо може бути ще гiрше i, вiдповiдно, ще нижча оцiнка. Їй нудно експериментувати, бо для себе вона вже визначила свiй бал i пiдсвiдомо дотримується його. I найгiрше, що "оцiнковий шлейф" тягнеться за нею i в середнiй школi.
Хтось шокований: як це може бути, адже дiти й так не хочуть вчитися, а тепер взагалi битимуть байдики на уроках! Та ось що думають про плюси i мiнуси нововведення Наталiя Прибильська, директор першої в Українi школи Монтессорi, Василина Хайрулiна, директор Українського коледжу iменi Василя Сухомлинського, Галина Вишневецька, учитель початкових класiв вищої категорiї ЗОШ "Свiтанок", та Iгор Лiкарчук, доктор педагогiчних наук, заслужений працiвник освiти України, екс-директор УЦОЯО.
-- Чому взагалi виникла така iдея? Адже найперше, про що звикли запитувати батьки дитину, -- "що ти сьогоднi отримала у школi?"
Г. Вишневецька: -- Справдi, такий пiдхiд до навчання мiцно вкорiнився у нашу ментальнiсть, i боротися з ним важко. Гарна оцiнка - немає приводу для хвилювання, дитину можна похвалити, чимось винагородити. Погана -- бiльшiсть батькiв вважають, що треба покарати, меншiсть намагається допомогти виконати уроки. А немає оцiнки взагалi, то як же тепер знати, чи все гаразд у дитини, чи вона старається, чи не гiрша за iнших?!
А тепер уявiть собi психологiчний стан дитини семи-десяти рокiв (бо в першому класi оцiнок ми i зараз не ставимо), яка вчиться на середнiй або низький бал. Вона щойно починає робити першi кроки в навчаннi, яке триватиме не один рiк. Щось їй вдається, а щось - нi. Це нормально! Але дитина бачить, що її середня оцiнка - 6 - 7 балiв. I вона звикає до цього, не хоче старатися: а навiщо, аби не гiрше. Вона боїться робити якiсь нестандартнi кроки в навчаннi, бо може бути ще гiрше i, вiдповiдно, ще нижча оцiнка. Їй нудно експериментувати, бо для себе вона вже визначила свiй бал i пiдсвiдомо дотримується його. I найгiрше, що "оцiнковий шлейф" тягнеться за нею i в середнiй школi.
Коли п'ятикласники переходять на систему, де кожен предмет вчить iнший учитель, непросто їх оцiнити у першу чверть: новi обличчя, педагоги ще не встигають до кiнця грудня визначити здiбностi кожного. I часто
деякi вчителi заглядають у журнал четвертого класу: що там було у тебе з математики? Вiсiмка? Ага, ну то так ти приблизно i знаєш...
I. Лiкарчук: -- Iдея МОН насправдi не нова, школи без оцiнок є у багатьох країнах. У Фiнляндiї, яка вважається першим номером у мiжнародному рейтингу систем освiти, початкова школа - шестирiчна. I бального оцiнювання в нiй справдi не передбачено. Не ставлять оцiнок до восьмого класу у Швецiї i Данiї. У деяких країнах є система оцiнювання "знає - не знає".
Я вважаю, що у школах потрiбно не вiдмовитися вiд оцiнок, а змiнити систему оцiнювання. I це зовсiм не стосується змiни кiлькостi балiв у шкалi, а пiдходу до оцiнювання. Оцiнка повинна перестати бути в окремих учителiв (на жаль, таких дуже i дуже багато!) знаряддям психiчного насильства стосовно учнiв.
-- Чи є в Українi школи, якi працюють без оцiнок? I що пiдказує досвiд: добре це чи погано?
В. Хайрулiна: -- Ми запровадили таке правило для молодших школярiв ще 1991 року. Спочатку як експеримент. У нас було по п'ять класiв на паралелi. Я домовилася з учительками двох перших, других i третiх класiв, щоб не ставили оцiнок. Приходить одна вчителька початкових класiв i розповiдає: "У мене є дiвчинка, якої я на уроцi нiколи не чула, ми з нею спiлкувалися лише вiч-на-вiч пiсля занять. А тепер вона заговорила, переляк минув. Каже, що завжди боялася оцiнки, а тепер їй теж подобається вiдповiдати на уроцi".
Потiм ми спробували робити так: ставили дiтям не менш як 10 балiв або ж нiчого. Тобто всi у нас вчилися добре. Але через кiлька мiсяцiв учитель починав запитувати тих, хто не дуже старався: "Я можу поставити тобi тiльки 7. Ти погоджуєшся?". I вiдповiдь завжди була однаковою: "Нi, не треба. Я ще вдома довчу матерiал i здам на 10". Тобто, наш досвiд пiдказує, що до бального оцiнювання дитину треба готувати поступово. I мотивацiя має бути лише позитивною: заохочувати, а не карати.
Н. Прибильська: -- У системi Монтессорi помилка взагалi не є негативом, а лише позитивом. Адже всi ми так чи iнакше вчимося на власних помилках. У нашiй школi дiти тривалий час працюють з олiвцем: аби мати
можливiсть витерти гумкою знайдену помилку, а не закарбувати її на паперi - i дiстати покарання у формi низького бала. Диктант, наприклад, у нас перевiряють так: учитель озвучує, як правильно, учнi передивляються свої роботи й оцiнюють їх самостiйно. Тодi неуспiшнiсть їх не ранить. Ми дотримуємося
такого принципу: якщо вкажемо дитинi на її помилку, покараємо оцiнкою, то ця невдача закарбується набагато сильнiше, нiж iнформацiя, яку хочемо донести. Дитина матиме психологiчну травму, а не знання.
Г. Вишневецька: -- Власне, дiти йдуть до школи за знаннями, а не за оцiнками. На жаль, деякi батьки i навiть учителi цього не хочуть розумiти. Зовсiм вiдмовлятися вiд оцiнки я б не ризикувала. У середнiй i старшiй школi це необхiдно. Тодi дитина вже досить доросла, щоб адекватно сприймати свої успiхи i невдачi. Але щодо початкової школи, то я тiльки за те, щоб оцiнок не ставити.
Iрина ЛЬВОВА, газета "Експрес"
Це може бути, по-перше, нецікаве викладення предмета, і тут багато в чому – провина вчителя. Але не варто, звичайно, у всьому звинувачувати вчителів – серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи …
Слід взяти до уваги й індивідуальні особливості психіки: одні діти засвоюють матеріал поступово, невеликими порціями, інші ж здатні схоплювати його “на льоту”, але мають слабку пам’ять і швидко все забувають, треті … Словом, дитина, яка нерухомо сидить і слухає з відкритим ротом, все запам’ятовує і видає стовідсоткові знання, – велика рідкість. Не всі в змозі і швидко зорієнтуватися у вимогах педагога, проявляти активність у відповідях. Ось і виходить, що менш впевнений у собі першокласник поступово ще більше замикається в собі і перестає вірити у власні сили. Результат не важко передбачити: втрата інтересу до навчання, втома, яка посилюється до кінця року.
І це ще не всі причини! Самостійно розібратися, чому ваш син або донька з такою неохотою йдуть до школи, часом буває досить важко. Допоможе шкільний психолог, який і окреслить коло можливих проблем, і підкаже, як їх вирішити. Але все ж таки є кілька загальних порад на такий випадок.
Слідкуйте за сном вашого першокласника – він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в “стрілялки”, та ще з монстрами пізно увечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в “невиспаному” стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи і про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) виховання. І який сенс в цьому, якщо ваш малий буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим? Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури – ви повинні розуміти, що півтора-двох годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов’язок – сприяти поповненню цієї пустоти. Не заохочуйте довготривале сидіння перед телевізором або комп’ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучіть дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням в класі чи вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж таки не покладайтеся на позитивний результат обстеження і подбайте про хороше освітлення. Світло повинне падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 см.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви “хочете” надірвати психіку дитини, а заодно і собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще за все, за допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте … Зате прихильність, разом з доброю порадою та турботою, здатні перетворити вашого першокласника із затурканої і втомленої істоти в жваву й активну, якою і належить бути дитині в цьому віці.
деякi вчителi заглядають у журнал четвертого класу: що там було у тебе з математики? Вiсiмка? Ага, ну то так ти приблизно i знаєш...
I. Лiкарчук: -- Iдея МОН насправдi не нова, школи без оцiнок є у багатьох країнах. У Фiнляндiї, яка вважається першим номером у мiжнародному рейтингу систем освiти, початкова школа - шестирiчна. I бального оцiнювання в нiй справдi не передбачено. Не ставлять оцiнок до восьмого класу у Швецiї i Данiї. У деяких країнах є система оцiнювання "знає - не знає".
Я вважаю, що у школах потрiбно не вiдмовитися вiд оцiнок, а змiнити систему оцiнювання. I це зовсiм не стосується змiни кiлькостi балiв у шкалi, а пiдходу до оцiнювання. Оцiнка повинна перестати бути в окремих учителiв (на жаль, таких дуже i дуже багато!) знаряддям психiчного насильства стосовно учнiв.
-- Чи є в Українi школи, якi працюють без оцiнок? I що пiдказує досвiд: добре це чи погано?
В. Хайрулiна: -- Ми запровадили таке правило для молодших школярiв ще 1991 року. Спочатку як експеримент. У нас було по п'ять класiв на паралелi. Я домовилася з учительками двох перших, других i третiх класiв, щоб не ставили оцiнок. Приходить одна вчителька початкових класiв i розповiдає: "У мене є дiвчинка, якої я на уроцi нiколи не чула, ми з нею спiлкувалися лише вiч-на-вiч пiсля занять. А тепер вона заговорила, переляк минув. Каже, що завжди боялася оцiнки, а тепер їй теж подобається вiдповiдати на уроцi".
Потiм ми спробували робити так: ставили дiтям не менш як 10 балiв або ж нiчого. Тобто всi у нас вчилися добре. Але через кiлька мiсяцiв учитель починав запитувати тих, хто не дуже старався: "Я можу поставити тобi тiльки 7. Ти погоджуєшся?". I вiдповiдь завжди була однаковою: "Нi, не треба. Я ще вдома довчу матерiал i здам на 10". Тобто, наш досвiд пiдказує, що до бального оцiнювання дитину треба готувати поступово. I мотивацiя має бути лише позитивною: заохочувати, а не карати.
Н. Прибильська: -- У системi Монтессорi помилка взагалi не є негативом, а лише позитивом. Адже всi ми так чи iнакше вчимося на власних помилках. У нашiй школi дiти тривалий час працюють з олiвцем: аби мати
можливiсть витерти гумкою знайдену помилку, а не закарбувати її на паперi - i дiстати покарання у формi низького бала. Диктант, наприклад, у нас перевiряють так: учитель озвучує, як правильно, учнi передивляються свої роботи й оцiнюють їх самостiйно. Тодi неуспiшнiсть їх не ранить. Ми дотримуємося
такого принципу: якщо вкажемо дитинi на її помилку, покараємо оцiнкою, то ця невдача закарбується набагато сильнiше, нiж iнформацiя, яку хочемо донести. Дитина матиме психологiчну травму, а не знання.
Г. Вишневецька: -- Власне, дiти йдуть до школи за знаннями, а не за оцiнками. На жаль, деякi батьки i навiть учителi цього не хочуть розумiти. Зовсiм вiдмовлятися вiд оцiнки я б не ризикувала. У середнiй i старшiй школi це необхiдно. Тодi дитина вже досить доросла, щоб адекватно сприймати свої успiхи i невдачi. Але щодо початкової школи, то я тiльки за те, щоб оцiнок не ставити.
Iрина ЛЬВОВА, газета "Експрес"
Уявіть будь-яку, цілком дорослу та
самостійну людину (начальника чи підлеглого), яка перед довгоочікуваним
відпусткою ледве-ледве піднімається на третій поверх свого офісу. У думках – аж
ніяк не графіки і не плани на майбутній квартал, а … море з його синім небом і
теплими хвилями, м’яким пісочком. І, якщо вам, цілком зрілій людині, неабияк
набридли тяготи повсякденної рутини, то, що казати про маленьку людину, яка
лише кілька місяців тому вперше переступила поріг школи”!
Не лише до кінця навчального року, а й взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слів педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласника, пред’являють. У чому причина?
Не лише до кінця навчального року, а й взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слів педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласника, пред’являють. У чому причина?
Спробуємо
розібратися.
Це може бути, по-перше, нецікаве викладення предмета, і тут багато в чому – провина вчителя. Але не варто, звичайно, у всьому звинувачувати вчителів – серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи …
Слід взяти до уваги й індивідуальні особливості психіки: одні діти засвоюють матеріал поступово, невеликими порціями, інші ж здатні схоплювати його “на льоту”, але мають слабку пам’ять і швидко все забувають, треті … Словом, дитина, яка нерухомо сидить і слухає з відкритим ротом, все запам’ятовує і видає стовідсоткові знання, – велика рідкість. Не всі в змозі і швидко зорієнтуватися у вимогах педагога, проявляти активність у відповідях. Ось і виходить, що менш впевнений у собі першокласник поступово ще більше замикається в собі і перестає вірити у власні сили. Результат не важко передбачити: втрата інтересу до навчання, втома, яка посилюється до кінця року.
І це ще не всі причини! Самостійно розібратися, чому ваш син або донька з такою неохотою йдуть до школи, часом буває досить важко. Допоможе шкільний психолог, який і окреслить коло можливих проблем, і підкаже, як їх вирішити. Але все ж таки є кілька загальних порад на такий випадок.
Слідкуйте за сном вашого першокласника – він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в “стрілялки”, та ще з монстрами пізно увечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в “невиспаному” стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи і про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) виховання. І який сенс в цьому, якщо ваш малий буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим? Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури – ви повинні розуміти, що півтора-двох годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов’язок – сприяти поповненню цієї пустоти. Не заохочуйте довготривале сидіння перед телевізором або комп’ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучіть дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням в класі чи вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж таки не покладайтеся на позитивний результат обстеження і подбайте про хороше освітлення. Світло повинне падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 см.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви “хочете” надірвати психіку дитини, а заодно і собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще за все, за допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте … Зате прихильність, разом з доброю порадою та турботою, здатні перетворити вашого першокласника із затурканої і втомленої істоти в жваву й активну, якою і належить бути дитині в цьому віці.
Немає коментарів:
Дописати коментар